Ярослав Киба: «Щоб вино було корисним, його треба правильно приготувати і, не упиваючись, насолоджуватися ним»

Рейтинг Користувача: / 1
НайгіршеНайкраще 
alt
«Якісні домашні вина мають позитивний біоенергетичний, цілющий і зміцнюючий вплив на організм, сприяють відновленню життєвих сил, підвищують тонус і дарують бадьорість», - упевнений досвідчений винороб. 
“УВАГА: КОНКУРС!”
Як уже повідомлялося, з 1 грудня редакція нашої газети розпочала новий оригінальний конкурс «Володимирський куманець», у якому можуть взяти участь усі, хто захоплюється домашнім виноробством. А експертом конкурсу погодився стати Ярослав Киба – знана у нашому місті людина, кандидат економічних наук, колишній головний інженер Володимир-Волинського консервного заводу, автор багатьох наукових публікацій та двох книг, винороб із 40-річним стажем і просто цікава особистість.

На трудовому шляху
Ярослав Григорович – уродженець Тернопільщини. На Волинь потрапив за розподілом після закінчення у 1959 році біологічного факультету Чернівецького державного університету.
-На нашому факультеті готували наукових працівників, але на той час у державі не вистачало педагогів, тому на останньому курсі нам прочитали курс педагогіки і направили на роботу в якості вчителів хімії і біології. Однак, прибувши на місце розподілу, дізнався, що моє вчительське місце вже зайняте, і влаштувався мікробіологом на Володимир-Волинський консервний завод, - пригадує мій співрозмовник.
Водночас Ярослава Григоровича запросили працювати викладачем економіки і політекономії у школу бухгалтерів. Робочий графік молодого спеціаліста був настільки насиченим, що на сон залишалося лише 4-5 годин на добу, і ті частіше проводив на заводі.
 -На той час у нашій галузі на Волині було лише дев’ять спеціалістів із вищою освітою, тож через п’ять місяців мене призначили на посаду головного інженера заводу, на якій пропрацював 37 років, до самої пенсії.
Відповідальну роботу Ярослав Григорович суміщав з активною науковою і дослідницькою діяльністю, регулярно вивчав новинки спеціальної літератури. У 1973 році захистив дисертацію «Використання дикорослої культивованої сировини Українського Полісся у консервній промисловості» і отримав науковий ступінь кандидата економічних наук. Понад 50 його наукових статей на різні теми були опубліковані у різноманітних журналах. 
Свої глибокі знання чоловік широко застосовував на практиці, адже теорія, яка не знаходить реалізації у житті, нічого не варта. Отже, під його керівництвом на заводі було створено біля 20-ти видів нових консервів, а ще Ярослав Киба – автор двох винаходів, які використовувалися на виробництві.
Досягнувши пенсійного віку, Ярослав Григорович не поспішав на заслужений відпочинок, бо звик до активного способу життя, регулярно займався спортом і підтримував себе у хорошій формі. Отже, чоловік влаштувався у ПФК «Олгаз», де впродовж шести років займався реалізацією природного газу в області. А потім знову повернувся на рідне підприємство – консервний завод, де ще чотири роки обіймав посаду заступника голови правління з виробництва.
 На пенсію Ярослав Григорович вийшов у сімдесят, проте ніколи не припиняв працювати і не змінював своїх життєвих принципів. У співавторстві з відомим краєзнавцем Ярославом Царуком випустив книгу «Відбудова кафедрального собору Різдва Христового»  та працю «Домашнє консервування березового і кленового соків», написану разом із головою  ВАТ «Володимир-Волинський консервний завод» Валентином Прохоруком. На даний час пише ще одну книгу. 

 «Невже я не зроблю кращого?..»
 У 30-річному віці Ярослав Григорович одружився з місцевою дівчиною, педагогом Валентиною. Молодій сім’ї завод виділив тимчасове житло – маленьку двокімнатну квартиру у двоповерховому будинку, без вигод і з крихітною кухонькою. А згодом дочекалися поліпшення житлових умов. Як головному інженеру Ярославу Григоровичу дали квартиру у відомчому будинку на дві сім’ї із невеличкою земельною ділянкою чотири сотки. 
-Як тільки переїхали, перше, що я зробив, посадив біля хати 117 фруктових дерев і кущів. Так у нас з’явилися свої яблука, груші, сливи, вишні, абрикоси, японська айва, чорноплідна горобина, всі види порічок, чорна смородина, волоські горіхи. На город вже землі не вистачило, викроїли лише клаптик для вирощування полуниці та деяких овочів. Виноград садити не став, адже наші кліматичні умови не зовсім підходять для визрівання вишуканих сортів. І ось на початку 70-х у мене з’явилася ідея спробувати зробити домашнє вино з власного врожаю. Накупив брошурок із рецептами і взявся за справу. Відтоді виноробство стало моїм хобі. Крім фруктів зі свого садка, як сировину використовував чорниці, журавлину і ягоди терену. Робив яблучне, грушеве, сливове, ягідне та купажоване вино.
Чоловік зізнався, що не обмежувався лише готовими рецептами, а вигадував свої, експериментував, використовуючи вже отримані професійні знання та  постійно збагачуючись новими. На першому місці для винороба-любителя завжди було досягнення найвищої якості напою, щоб він не містив шкідливих речовин і був корисним для здоров’я. А це вже ціла наука, і без спеціальних знань не добитися високих результатів.
 Принагідно Ярослав Григорович пригадав випадок із власної практики:
-Десь наприкінці 70-х у продажу з’явився фінський лікер із журавлини, який одразу завоював популярність серед споживачів. Скуштувавши цей напій, я визнав, що він був і справді добрим, але в ньому помітно відчувався запах спирту (це, до речі, недолік багатьох лікерів). Тоді запитав себе: невже я не зроблю кращого? На основі існуючої технології я створив нову, вдосконалену. І мені вдалося виготовити напій, в якому не відчувався запах  алкоголю. Першою оцінила лікер моя дружина, а коли в гості завітали куми, я на стіл поставив два графини: в одному був фінський лікер, а в іншому – домашній, але про це знав тільки я. Скуштувавши напої, родичі підтвердили, що лікер власного приготування вийшов смачнішим.

Як визначити якість вина?
-Аби вино мало позитивний біоенергетичний і зміцнюючий вплив на організм, сприяло відновленню життєвих сил, підвищувало тонус, дарувало бадьорість та хороший настрій, його треба правильно приготувати, адже цілющими властивостями володіють лише натуральні та якісні напої, - впевнений винороб.
Як же визначити якість вина без лабораторних досліджень? Відповідаючи на це запитання, Ярослав Григорович розповів, що правильно дегустувати вина навчився під час відвідування одного із кращих виноробних заводів в Україні «Массандрівські вина», що знаходиться в Алупці, і повідомив про цікавий факт. За словами мого співрозмовника, тільки на цьому підприємстві роблять одне із найкращих вин у світі «Мускат білий червоного каменя». Цей напій завоював 17 золотих медалей і два гран-прі на міжнародних фестивалях, які проводяться раз на п’ять років. Якість вин там оцінює журі, що складається із 13-ти найдосвідченіших сомельє світу. Унікальність цього мускату полягає в тому, що виготовляється він із винограду сорту «Мускат білий», який  вирощується тільки у Криму на невеликій площі – всього 60 гектарів, де особливий ґрунт червоного кольору у гармонії із кліматичними умовами сприяє отриманню сировини найвищої якості. Це вино містить 13 градусів спирту та 30 відсотків цукристості.
-Отже, щодо дегустації. Вино наливають у широкі келихи. Його колір має відповідати кольору сировини чи купажу. Далі із заплющеними очима визначають букет ароматів, чи немає в напої сторонніх запахів, отриманих у  процесі бродіння. При цьому температура вина має бути 20-25 градусів і вище (саме при кімнатній температурі його рекомендується і вживати).
 Наступний показник – смак. Він повинен бути чистим і відповідати смаку сировини. І вже після цього визначається найголовніше у дегустації – післясмак, який підкаже, чи є у вині сторонні речовини – летючі кислоти, що шкідливо діють на організм, особливо на печінку, серце та підшлункову залозу і погіршують смак напою. Справа в тому, що процес бродіння спричиняють бактерії, які є живими організмами і, як і кожна жива істота, виділяють в оточуюче середовище відходи життєдіяльності, у даному випадку – летючі кислоти. Вони не виводяться з готового продукту, але їх наявності у вині можна запобігти, якщо дотримуватися правильної технології приготування. Післясмак визначається відчуттями у горлі через 3-5 секунд після ковтання вина: якщо немає жодної печії, можна стверджувати, що напій якісний. 
Більш детально дослідити вино можна лише у лабораторних умовах.

Готуємо напій богів
Ярослав Григорович зауважує: аби не допустити потрапляння у вино шкідливих речовин, варто звернути увагу на наступне. 
-Готуємо пульпу. У чистий посуд невеликого об’єму наливаємо сік разом із жомом, не заповнюючи його до кінця. Закриваємо звичайною кришкою і ставимо у дуже тепле (20 і більше градусів) темне приміщення, у жодному разі не на сонці, адже ультрафіолетові промені тільки погіршать якість майбутнього вина. Пульпа стоїть 3-5 днів. Коли розпочнеться процес бродіння, рідину необхідно ретельно перемішувати 2-3 рази на день. Після цього пульпу проціджуємо, віддушуємо сік і тільки тоді додаємо цукор, найбільш оптимальний варіант – 100-150 грамів на літр соку, можна й більше, в залежності від того, наскільки солодке і міцне вино хочете отримати. Все перемішуємо, переливаємо у бутель, закорковуємо його кришкою, в яку герметично вставлений шланг. Кінець трубки занурюємо у склянку з водою на 2-3см вище дна, аби у вміст бутля не потрапляв кисень. 
Через 12-14 днів вино вперше знімаємо з осаду, тобто акуратно переливаємо його без мулу, що осів внизу, в інший, бажано стерильний посуд і так само закриваємо, як попереднього разу. За 15-20 днів ще раз вино знімаємо з осаду. Після цього його переливаємо у бутлі та витримуємо у темному прохолодному місці до припинення процесу бродіння. Отримане таким чином вино буде якісним. Якщо його у невеликих кількостях вживати щодня, воно почистить організм та сприятиме травленню. Ось показовий приклад щодо користі вин. На півдні Франції традиційно виготовляють червоне домашнє сухе вино. П’ють його щодня, жінки по 2-3 фужери на день, чоловіки – удвічі більше. Ефект очевидний: у цій половині країни тривалість життя значно вища, ніж на півночі держави, де надають перевагу міцнішим напоям.

Порада від Ярослава Киби
Якщо вино перекисає, воно перетворюється на оцет. Особливо корисний – яблучний. Він вбиває всі грибки, чистить судини і внутрішні органи, ним протирають виразки на шкірі. 
При отруєннях 2 столові ложки яблучного оцту додати у склянку теплої води і випити. За півтори-дві години процедуру повторити. Третьої спроби не знадобиться, адже ви відчуєте значне полегшення. 

 І трішки про сім’ю
Ярослав Григорович із дружиною Валентиною Антонівною разом уже 45 років. Подружжя виростило двох дітей, тішиться двома онуками і маленькою внучкою.
 Син Тарас проживає разом із батьками, працює начальником управління архітектури і містобудування Володимир-Волинського міськвиконкому. Дочка Юлія – приватний підприємець, мешкає у Києві. 
Валентина Антонівна трудилася викладачем Володимир-Волинського педучилища, нині на заслуженому відпочинку. Жінка – надійний тил для Ярослава Григоровича. Вона  у всьому йому допомагає і підтримує. 

 

Авторизація

Люстрація

Останні новини


АКТУАЛЬНО

Зверніть увагу!
Читайте нашу газету! Може знайдете в ній загублену річ? 

ТУТ

Опитування

В.о. президента Турчинов пропонує провести одночасно з виборами президента референдум - щодо унітарного чи федеративного устрою України. Ви підтримуєте цю ідею?
 

Статистика сайту

Користувачів : 1751

«Добрі вісті, коли запрошують їсти»

Зараз на сайті

Реклама



Найбільше читають про

Інформери

Погода в Луцьку Курс долара


korovay_ban.png

Контактна інформація

Звертайтесь за адресами: м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 56 м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 64/16
Контактний телефон редакції: 03342 3-81-31
Мобільний телефон редакції: 063 313-83-08
Контактный телефон (Нововолинськ): 03344 44-8-66