Домашнє вино, наливки, найрізноманітніша смакота – немає таких страв, яких не могла б приготувати Галина Колеснікова

Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 
alt
На сторінках нашої газети триває оригінальний конкурс «Володимирський куманець», участь в якому можуть взяти всі, хто захоплюється домашнім виноробством. Ласкаво просимо до нас!
Із Галиною Федорівною я знайома давно. У цій жінці мене завжди вражали енергійність та працелюбство, життєва мудрість і оптимізм,  її гостинність та особливе вміння вести домашнє господарство. У неї в хаті завжди ідеальна чистота і порядок, вона дуже смачно готує та кожну страву подасть так, що з нею у цьому можуть позмагатися навіть найдосвідченіші кухарі. Будиночок господині з ранньої весни до пізньої осені потопає у квітах, за якими  вона старанно доглядає. На  невеличкій присадибній ділянці  знайшли своє місце і фруктові дерева, і виноград, і всіляка городина. Незважаючи на поважний вік, пенсіонерці все до снаги. Основу своїх умінь, каже  жінка, почерпнула у мами ще у ранньому дитинстві.
Спосіб життя 
формується змалечку 
…Виросла Галинка у мальовничому селі Полапи Любомльського району, оточеному лісами, які щороку обдаровували і місцевих, і приїжджих розмаїттям цілющих ягід і найрізноманітніших грибів. Дитинство дівчинки припало на важкі воєнні та післявоєнні роки. У 1944-му, коли Галинці було лише чотири роки, мобілізували на фронт її батька, а через рік Федір Анастахович загинув у боях на території Польщі. Мама Марія Василівна зосталася сама з п’ятьма дітьми. 
-У нас було своє поле, яке дісталося у спадок мамі від заможних батьків-господарів, а ще кінь, корова, вівці та птиця. Велике господарство потребувало робочих рук. Пам’ятаю, після війни, коли ще не був створений колгосп,  мій десятирічний брат Василь із допомогою найстаршої сестрички Наді сам орав землю, а ми, менші діти, з малолітства старалися в усьому допомагати мамі. 
 По закінченні сьомого класу Галина трудилася у колгоспі, спочатку – на полі, а згодом перейшла у контору обліковцем. Здібну дівчину направили у Володимир-Волинську школу бухгалтерів.  Прибувши на навчання, вона й гадки не мала, наскільки зміниться її життя і що саме це місто стане для неї рідним.
 Тут красива і статна Галина познайомилася з блакитнооким веселим, щирим і відкритим, та ще й роботящим хлопцем Антонієм, який одразу припав їй до душі. 
Антоній Степанович народився на далекому Кавказі. Ріс без батька, тато покинув цей світ, коли хлопчина був зовсім маленьким. Після втрати чоловіка мама Антонія із п’ятьма дітьми переїхала на Волинь, у рідне село Затурці Локачинського району. Толік (так його називали рідні) з дитинства звик працювати, любив майструвати і не цурався будь-якої роботи. Вивчився на водія і став добрим господарем.
Не минуло і півроку, як молоді закохані одружилися і переїхали у село до мами Антонія. У Затурцях Галина влаштувалася продавцем у магазин, а її чоловік працював водієм у місцевому радгоспі. Згодом вони стали щасливими батьками – у них народилася донечка.
Коли Наталочці виповнилося чотири роки, подружжя вирішило перебратися у Володимир.  Спочатку переїхала Галина Федорівна, винайняла квартиру у  самотньої старенької бабці та влаштувалася на роботу у меблевий магазин. Жінка по доброті своїй душевній доглядала за немічною господинею житла  і стала її опікуном. На знак вдячності за турботу і допомогу старенька прописала квартирантку у себе. А за деякий час бабусю забрали родичі, а Галині Федорівні в іншому будинку дали квартиру. 
Після цього сім’я об’єдналася і стала жити у Володимирі. Антоній Степанович спочатку працював водієм швидкої допомоги, потім – на рейсовому автобусі, після чого пере-йшов у міськгаз, де трудився до самої пенсії. А Галина Федорівна  не міняла місця роботи – працювала продавцем  у магазині «Меблі» до виходу на заслужений відпочинок.
 Господарі 
за покликанням
Родина Колеснікових проживала у двокімнатній квартирі в  багатоквартирному будинку, але вони не полишали мрії мати нехай невеличкий, але свій будиночок на землі, де можна було б реалізувати отримані з дитинства господарські навички. І коли випала нагода здійснити обмін житла, вони погодилися на нього. Було це понад тридцять років тому.
 На присадибній ділянці господарі замість старих дерев посадили молоді саджанці, з кожним роком їхня садиба ставала все гарнішою і ошатнішою. Біля великого квітника з найрізноманітнішими яскравими квітами Антоній Степанович своїми руками зробив затишну альтанку. В теплу пору року вона стала улюбленим місцем зустрічей численних родичів і друзів родини, яких привітна господиня постійно частує вишуканими смаколиками.
Хобі – у спадок
 Любов до кулінарії успадкувала від мами Наталія Антоніївна, яка, отримавши спеціальну освіту, стала неперевершеним кондитером. Торти  пані Наталії не лише неймовірно смачні та оригінальні, за художнім оформленням вони – справжні витвори кондитерського мистецтва. Жінка, яка свого часу працювала бухгалтером (це друга її професія), не втомлювалася вражати гостей стравами, які можна було скуштувати тільки в їхньому домі. Все це – результат постійного пошуку нових рецептів, численних експериментів, творчості, невичерпної фантазії і праці. 
Тож не дивно,  що у такій родині вже сформувався і третій кулінар-любитель. Це внучка Галини Федорівни – Катя, за фахом – еколог, яка також із самого дитинства багато часу проводила на кухні, переймаючи надбання бабусі та  мами. Не виключено, що сімейним хобі захопиться і молодша внучка – Ірина, яка поки що весь час присвячує навчанню в одному із львівських вузів.
Галина Федорівна три роки тому поховала коханого чоловіка. Нині разом із нею проживає молода сім’я: онучка Катя з чоловіком Олександром і двома маленькими дітками, трирічною Софійкою та крихітним Андрійком. Тож жінці нудьгувати ніколи. Виростивши дочку і двох онучок, які постійно були поряд із бабусею, зараз вона багатий досвід виховання застосовує до правнуків, яким віддає все своє тепло, любов і турботу. А у вільні хвилини в’яже для малечі теплі шкарпетки.
 Відродження 
сімейної традиції
Галина Федорівна розповідає, що раніше допомагала Антонію Степановичу робити домашнє виноградне вино. Чоловік захоплювався цією справою і знав хороші рецепти. А якось вони разом назбирали ягід терену – напій із них вийшов надзвичайно смачним, але, на жаль, технологія його приготування загубилася.
-Після смерті Толіка я не робила вина, лише ягідні наливки. А минулого року був чудовий урожай винограду, тож вирішила спробувати.  Не маючи чіткого рецепту, все готувала «на око».
Для вина виноград треба збирати у ясну сонячну погоду і не мити. Далі я робила так: одягнувши медичні рукавички, ягоди душила руками, сік разом із жомом помістила у банку і поставила в тепле місце днів на десять для бродіння, часто перемішувала. Потім добре віджала і процідила через чотири шари марлі. Тоді додала цукор і воду (на 1 літр соку – 1 склянка цукру і 1 склянка води). Все перемішала, отриману рідину перелила у бутель, на горлечко натягнула медичну рукавичку із пробитим одним «пальчиком» і залишила для подальшого бродіння. При цьому рукавичка надулася, а гази виходили через дірочку в ній. Коли рукавичка стала здуватися і падати, зняла її, спробувала трішки соку, до нього ще додала цукру на смак і знову поставила для подальшого бродіння (також з натягнутою рукавичкою). Приблизно через місяць, коли остаточно завершився процес бродіння, вино  розлила у пляшки, щоб у них не потрапив осад, закоркувала і в горизонтальному вигляді поклала у погріб.
 Своє вино Галина Федорівна називає «пробним варіантом», проте воно вийшло помірно солодким і смачним, у чому я переконалася особисто.
Домашні наливки
 Господиня традиційно готує смачні наливки, у яких гармонійно поєднуються кольори, смаки та аромати літніх ягід. Рецептами вона поділилася з нашими читачами.
Наливка ягідна 
Для приготування наливки підійдуть будь-які ягоди, що викладаються шарами. У скляний посуд всипати 1 склянку певного сорту ягід, склянку цукру і влити склянку горілки. Те ж саме повторити з іншими сортами ягід (шарів може бути декілька) і залишити на 21 день для настоювання. Після цього сік злити, процідити – і наливка готова до вживання.
 Наливка вишнева
Трилітрову банку заповнити вишнями (з кісточками), залити їх горілкою і настоювати 21 день. Після цього сік злити, процідити, поміряти його об’єм і залишити в окремому посуді в холодному місці.
Приготувати сироп: взяти стільки ж води, скільки у вас вийшло соку, до неї додати цукор (пропорція: на 1,5л води – 1л цукру). Сироп довести до кипіння, вистудити і залити ним вишні, що залишились у банці. Настоювати ще 21 день. Після цього відцідити і отриману рідину змішати з попередньо злитим та відстояним соком з горілкою. Готову наливку розлити у пляшки і зберігати у холодному місці. Вишні, що залишилися, також смачні.
Ексклюзивна страва від Галини Колеснікової
Галина Федорівна зізналася, що її найулюбленіші страви – із капусти. Цей овоч їй смакує у будь-якому вигляді. І аби поповнити розмаїття страв із додаванням капусти, жінка вигадала свій оригінальний рецепт.
Капуста, запечена з реберцями
Вам знадобиться: 1кг свинячих реберець; 1свіжа капустина, вагою приблизно 1кг; 2 середні цибулини; 1пачка майонезу (200г); стільки ж кетчупу; до смаку – часник, сіль, чорний перець та приправа з італійських трав (продається на ринку).
Приготування: порубані реберця (довжиною приблизно 10см) розрізати між кісточками, посолити, поперчити на смак і поставити маринуватися, мінімум, на годину.
Капусту порізати дольками разом з качанчиком (щоб не розсипалися), а цибулю – півкільцями.
Зробити соус. Для цього змішати майонез та кетчуп (пропорції можна брати до смаку), додати видушений часник та дві щіпки італійських трав (їх попередньо розім’яти рукою).
 Деко змазати рафінованою олією, викласти  реберця, на них – шар цибулі.  Скибочки капусти обмакнути у соусі та розкласти зверху. Додати трішечки води. Деко поставити у гарячу духовку. Приблизно за півгодини, коли капуста трішки підпечеться, деко накрити фольгою, щоб страва протушкувалася. Тримати у духовці до повної готовності (якщо качанчик капусти проколоти виделкою, він має бути м’яким). Страву подають на стіл гарячою.
 Смачного!
 

Авторизація

Люстрація

Останні новини


АКТУАЛЬНО

Зверніть увагу!
Читайте нашу газету! Може знайдете в ній загублену річ? 

ТУТ

Опитування

В.о. президента Турчинов пропонує провести одночасно з виборами президента референдум - щодо унітарного чи федеративного устрою України. Ви підтримуєте цю ідею?
 

Статистика сайту

Користувачів : 1751

«Добрі вісті, коли запрошують їсти»

Зараз на сайті

Реклама



Найбільше читають про

Інформери

Погода в Луцьку Курс долара


korovay_ban.png

Контактна інформація

Звертайтесь за адресами: м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 56 м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 64/16
Контактний телефон редакції: 03342 3-81-31
Мобільний телефон редакції: 063 313-83-08
Контактный телефон (Нововолинськ): 03344 44-8-66