Головна Акції та події Конкурси На щастя, на долю...

На щастя, на долю

Віталій і Зоряна Куціян

Днями їхньому синочку, Дмитрику, виповниться два місяці. Сестра Оля дуже любить свого племінника і його батьків, тому вирішила зробити їм невеликий сюрприз: люб’язно погодилася подати фото до газети.

 

Іван та Любов Семяшко

Любасина зіронька світить для Івана
«У далекому 1927 році на Полтавщині у родині Дмитра та Віри Москаленко народилася наша матуся Любася, а на небі засяяла ще одна зіронька, - пише до редакції донька Валентина Семяшко-Євтушек. – Росла Люба жвавою, допитливою дівчинкою. З малих літ змушена була привчатися до нелегкої селянської праці, пізнала страхітливі дні голодомору 1933 і 1939 років. Дитячі оченятка бачили жахливі картини, а серденько плакало від жалю та розпачу. Вижила Любася… І співала. «Як соловейко виводить», - казали про неї односельці.
Не встигли в селі оговтатися від голодомору, як інша біда прийшла – війна. Любася-підліток працювала на полі поряд з дорослими, допомагала мамі поратися по господарству, доглядала меншенького братика та прийомну сестричку-сирітку. А батько з перших днів війни пішов на фронт… дівчина пам’ятає і те, як ховалися від бомб, як горіла батьківська хата, як хотілося їсти. Такою була юність…
Їй би вчитися в консерваторії на співачку, але хто мав допомагати мамі? Її пісні рвалися із грудей. «Місяць на небі, зіроньки сяють», - співала і мріяла про щасливе життя, про кохання.
У ту пору за тисячу кілометрів від Полтавщини, за Бугом, в далекій Польщі, проживав юнак. Він також з юних літ пізнав селянську працю. Роботящий, гарний, душа тягнулася до прекрасного – мав гарний голос і також, дивлячись у вечірнє небо, співав… Можливо, вже тоді йому яскравіше за інші світила-сяяла Любасина зірка.
1945 рік наклав свій відбиток на подальшу долю хлопця – всю його родину депортували з Польщі. Люди залишилися без домівок, без майна по той бік Бугу. Так Іван Семяшко потрапив до Володимира-Волинського. Роком потому красуня-полтавчанка Люба приїхала за направленням на Волинь. У 1947 році зустрілися, а поєднала їхню долю пісня. Через рік лелека прилетів до їхньої оселі –  я благословилася на світ. Згодом народилися ще двоє діток – Віра і Олександр. Молоді батьки працювали не покладаючи рук, власну оселю збудували, всім дітям музичну освіту дали. Тепер у родині цілий ансамбль: я граю на баяні й акордеоні, Віра – на скрипці, Сашко – на фортепіано, а наші дорогі батьки співають. Та ще й як співають!
Тішать дідуся з бабусею шестеро онуків, підростає 4 правнуки. А через два роки мої батьки будуть відзначати діамантове весілля. Многая літ Вам у мирі та злагоді!»  

 

Олексій та Галина Філатови

«Виходь, хоч за цигана, аби чоловік був добрий…» - сказала мати Галі, коли та повідомила, що хоче вийти заміж за Олексія – колишнього військового з Алтаю. У важкі повоєнні роки молодята обвінчалися в Миколаївській церкві. До шлюбу їхали на фурах, а весілля справляли у садку – на вулиці теплінь, 13 липня. З тих пір – вони і в радості, й у смутку разом були. Доля посміхнулася дівчині: обранець ніколи її не скривдив, слова поганого не сказав. Завжди уважний, ввічливий, добрий, людина щирої й відкритої душі – таким він запам’ятався для неї назавжди.
У другому літньому місяці ювілейна дата постукає в оселю Галини Філатової та її родини (на жаль, її чоловік вже більше як 17 років тому відійшов у вічність). Привітають любу матусю, бабусю та прабабусю донька Марійка, онуки Наталя і Ольга, правнуки – Микола, Нестор і Ангеліна. Многая літ Вам, здоров'я та сили, шановна ювілярко! 

 

Борис та Валентина Гідзінські

У отця Бориса й матушки Валентини дві донечки – Наталка та Ірина. Нагородив їх Господь і двома прекрасними онуками – Анною та Дмитриком. Нехай Він посилає вам многая літа!

 

Микола та Наталія Скіці

Працьовита, розумна, весела й симпатична дівчина Наталка з села Охнівка запала в душу міському хлопцеві Миколі, бабуся якого жила в одному із сусідніх сіл. Приходячи у клуб, він не зводив з неї очей, безліч разів намагався підійти, але не наважувався. Постійно розпитував у своєї  двоюрідної сестри про Наталку, адже вони були подругами. Та якось зважився написати листа, де розповів про себе і попросив зустрітися. Деякий час дівчина його уникала, але все ж вони зустрілися і не захотіли більше  розлучатися. Через три місяці твердо вирішили, що хочуть все життя прожити разом, ділити радість і горе навпіл. Минуло півроку - і вони стали на весільний рушничок, а через рік у них народилося найбільше щастя і втіха, плід їхнього кохання – син Андрійко. Незабутніми залишаються для батьків перші зубки, кроки, слова дитини, вони радіють, коли щасливий син, і не сплять ночами, коли він хворіє. Всі негаразди і перешкоди вони долають разом, допомагають одне одному, підтримують. У їхній родині панує злагода і благополуччя, кожен день є неповторним та особливим. А кохання, яке їх поєднало, не згасає, а стає все сильнішим.

 
Сторінка 2 з 5

Авторизація

Люстрація

Останні новини


АКТУАЛЬНО

Зверніть увагу!
Читайте нашу газету! Може знайдете в ній загублену річ? 

ТУТ

Опитування

В.о. президента Турчинов пропонує провести одночасно з виборами президента референдум - щодо унітарного чи федеративного устрою України. Ви підтримуєте цю ідею?
 

Статистика сайту

Користувачів : 1751

«Добрі вісті, коли запрошують їсти»

Зараз на сайті

Реклама



Найбільше читають про

Інформери

Погода в Луцьку Курс долара


korovay_ban.png

Контактна інформація

Звертайтесь за адресами: м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 56 м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 64/16
Контактний телефон редакції: 03342 3-81-31
Мобільний телефон редакції: 063 313-83-08
Контактный телефон (Нововолинськ): 03344 44-8-66