НЕМАЄ ПАРИ? РУКИ ЗАСЬ ВІД КОРОВАЮ!..

Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Жодна країна у світі, мабуть, не славиться таким багатством традицій і обрядів у святкуванні різних родинних подій, як наша Україна. Особливо, коли це весілля, та ще й у селі... Тут і коровай із рогульками, вишиті рушники, і машини, вбрані у різнокольорові стрічки, традиційне “миття і бриття” дружби (посадженого батька) та ще багато-багато іншого. От тільки жаль, що у нинішній час деякі з них лишилися у далекому минулому.

Мої співрозмовниці Віра Климосюк і Олександра Шаламай із маленького  села Верхнів – прості сільські трудівниці, що за все своє життя сапкою переміряли не один кілометр безмежного колгоспного поля, зросили рясним потом не одну ниву цукрових буряків. Нині їм далеко за 70, і вони давно на пенсії. Та колись це були відомі на всю округу  коровайниці, які випікали весільний коровай мало не для половини всіх весільних пар у селі.
 Пригадую, як  ще зовсім маленькою потрапила якось із мамою у хату, де пекли коровай. Кілька святково вбраних жінок місили тісто, співаючи давніх, душевних пісень, а решта, теж приспівуючи і притупуючи ногами, витанцьовували так, що аж хата гула. Перед тим, як іти місити коровай, кожна із “мастилих”, як називають у наших краях господинь весілля, мала принести із собою щось із продуктів. Коли ж готовий вже виріб саджали у піч, ніхто не мав права заходити чи виходити за двері, щоб тісто не сіло.
- Тьотю Віро, скільки жінок було у вашій весільній команді?
 Посміхнувшись і склавши на колінах натруджені руки з вузлуватими, покрученими хворобою пальцями, стара жінка молодо зблиснула лагідними, у густих променях зморшок, очима, лице враз помолоділо, і віковічна жіноча мудрість та доброта вихлюпнулись назовні, зігрівши мені душу:
- Ой, дитино, ти писатимеш про мене ...я все життя у колгоспній ланці проробила, буряки полола і ніколи не думала, що про мене у газеті згадають. А було нас шестеро жінок, що й на полі разом і  за весільним столом. Це Ганна Сашук, Валентина Лучко, Ліда Сашук, Ганна Савик і Олександра Шаламай.. Весілля раніше у неділю справляли. А у п’ятницю ми пекли коровай і починали готувати весільні страви. Половина з них уже в іншому світі...
 - Що колись готували для весільного столу? - на це питання мені відповіла вже тьотя Сянька, як називають її у селі:
- Колись все було простіше, не так багато різних салатів. Здебільшого на стіл подавали м’ясо, голубці, холодець, оселедця, сир із сметаною та інші  страви.
- Які звичаї існували при випіканні короваю ?
 - Коровай мали право місити тільки ті жінки, що мали пару. Зазвичай, тісто місили двоє жінок, а всі інші співали і танцювали. Цього ж дня, молодий, разом із старшим сватом, приносив вечерю майбутнім тестеві і тещі, а молода з дружками, вбрані в український одяг, несли свекрові сорочку, а свекрусі – хустку. При цьому вона говорила: “Дарую тобі, мамо, хустку, а татові - сорочку, щоб ви мене мали за рідну дочку”.
- Як відбувалося саме весілля?
-Далі, у неділю, дівчина вдягалася у білу сукню, її садовили на табуретку з подушкою, під яку ставили відро з водою, яке сама наречена мала принести з криниці. Потім вона цю воду виливала перед судженим, коли він приходить, щоб вести її до шлюбу. Фату дочці мала одягти мати, розплівши перед тим їй косу, а жінки співали: “А в світлонці косу чешуть...”Коли наречені мали вирушати до шлюбу, їх обсипали зерном, а молода кидала у юрбу цукерки і дрібні гроші. Потім батьки благословляли молодих образами. А ще пригадую, як у мене нові туфлі натерли ногу і я їх зняла під столом, а спритні хлопці один викрали. То потім Микола (покійний чоловік ) мусив за них платити, - згадує Віра Іванівна.
- А читання “корони”?
-Це коли наречений приїздить по наречену. При цьому він повинен заплатити за місце біля молодої за столом. Тепер це не всі роблять, - додає Олександра Іванівна.
Коли весілля повертається після вінчання, їх “перепинають”, тобто гості повинні заплатити за проїзд (пляшку горілки із закускою).Та найбільше сміху викликає звичай “мити і брити” «дружбу» перед початком розділення короваю.  Несуть його на драбині, за дзеркало йому править сковорідка, а процедуру здійснюють мастилихи, які співають і танцюють. Після того, як «дружбу» “помиють”, починається процедура роздачі короваю, який «дружба» благословляє словами: “Першим повтором, за добрим словом, благословили їсти, пити, благословіть і коровай розділити”...
Валентина Савчук.

 

Авторизація

Люстрація

Останні новини


АКТУАЛЬНО

Зверніть увагу!
Читайте нашу газету! Може знайдете в ній загублену річ? 

ТУТ

Опитування

В.о. президента Турчинов пропонує провести одночасно з виборами президента референдум - щодо унітарного чи федеративного устрою України. Ви підтримуєте цю ідею?
 

Статистика сайту

Користувачів : 1751

«Добрі вісті, коли запрошують їсти»

Зараз на сайті

Реклама



Найбільше читають про

Інформери

Погода в Луцьку Курс долара


korovay_ban.png

Контактна інформація

Звертайтесь за адресами: м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 56 м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 64/16
Контактний телефон редакції: 03342 3-81-31
Мобільний телефон редакції: 063 313-83-08
Контактный телефон (Нововолинськ): 03344 44-8-66