Головна Акції та події Українське коровай-сузір'я Публікації Кого на весіллі пригощають вареником із... корком від пляшки

Кого на весіллі пригощають вареником із... корком від пляшки

Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Про це та інше розповідає  коровайниця з 30-річним стажем Галина Сидорук.

Осінь. Традиційна пора збору врожаю, жовтого листя і, звісно, весіль, коли закохані пари стають на рушничок щастя, а гостям належить дарувати молодим весільний хліб. Лише місяць відділяє нас від початку ІІ фестивалю української національної культури “Коровай-сузір’я – 2009”, який відбудеться 10 жовтня. На цьому грандіозному заході, що наразі проводиться лише у древньому Володимирі, кожен бажаючий зможе долучитися до ознайомлення з народними обрядами, поділитися своїм досвідом, дізнатися багато нового та цікавого, добряче розважитись і (як же без цього!) скуштувати шматочок запашного короваю.

Галина Сидорук добре пам’ятає своє власне весілля, хоча було воно 32 роки тому. В кожної людини такі спогади залишаються на все життя, особливо - якщо союз, скріплений обручками, щасливий. Таке щастя випало і на долю моєї співрозмовниці.
Коли вродлива дівчина закінчила торгово-кулінарне училище у Луцьку, влаштувалася на роботу в кондитерський цех  Володимир-Волинської швейної фабрики. У той час у Галини не бракувало залицяльників, однак один із них вирізнявся особливою наполегливістю. Познайомилася вона з Володимиром ще у студентські роки. І було це зовсім несподівано. Подруга запросила Галю зустрічати Новий рік у себе вдома, у с. Поничів. Дівчина погодилася, і там на веселій вечірці від неї не відходив двоюрідний брат господині. Працював тоді хлопець водієм у ветлікарні і щодня приїздив до Галини на роботу на іншому автомобілі. Дарував квіти, запрошував на прогулянки. Гарні залицяння не могли залишити красуню байдужою, і  в кінці серпня закохані побралися.
Після весілля молода дружина переїхала з рідних Хрипалич у Поничів. Подарувала чоловікові двох дітей - сина Олександра та доньку Наталію. Тоді з’явилася мрія збудувати власний будинок. Придбали ділянку у с. Льотниче, і ось вже два десятки літ дружна родина Сидорків мешкає у власній хаті. А господу прикрашає розмаїття квітів, які так любить Галина Федорівна і старанно доглядає за ними.
Але квіти – не єдине захоплення моєї співрозмовниці. Вона каже, що з дитинства любить готувати і пекти солодкі десерти. Цього мистецтва її навчила мама, а на виробництві доброю наставницею була досвідчена майстриня Галина Ростопчина. Починала з малого: спочатку пекла тістечка і булочки. Поступово вдосконалюючи кваліфікацію, перейшла на торти і короваї. От тільки з місцями роботи не дуже щастило. Коли закрили цех, влаштувалася у їдальню №2, де також трудилася кондитером, а пізніше знову довелося перейти на інше місце, цього разу - у кондитерський цех  №1, що знаходився на вул. Луцькій. Там майстриня займалася оздобленням тортів і короваїв.

Двадцять два роки віддала моя співрозмовниця роботі у сфері громадського харчування. Чого тільки не опанувала за цей час, яких тільки тортів та короваїв не випікала, як тільки їх не прикрашала! Займалася улюбленою справою й удома. Її, як добру господиню, часто запрошували хазяйкою на весілля. Галина Федорівна каже, що кожен коровай із тої великої кількості, які  спекла за 30 років, був для неї особливим, адже готувався він на  світле і пам’ятне свято для двох закоханих людей. Хвилювання не покидало ніколи, бо так хотілося, щоб весільний хліб вдався, не дай, Боже, щоб не пригорів чи осів при випіканні.
Аби коровай був добрим, а життя молодих багатим та щасливим, майстрині при роботі над ним обов’язково співають і жартують. Жінка розповідає, що з цієї ж причини, перш ніж пекти весільний хліб, у хату приносять відро води і ставлять його під стіл, а коли працю  завершено, воду виливають під молоде деревце. Цей обряд ще символізує народження діток.
 Маючи великий досвід весільної хазяйки, Галина Федорівна знає багато місцевих звичаїв. Деякі обряди розповсюджені по всій  Волині, а є й такі, що характерні для окремих населених пунктів.  Ми не раз розповідали про те, скільки уваги на весіллі приділяють дружбі й чого йому тільки не доводиться терпіти. А знаєте, що у с. Льотниче дружбу після того, як “помиють” і “побриють” перед діленням короваю, пригощають варениками, начиненими вишневими... кісточками, або в один із них кладуть корок від пляшки?
 А ще вам відомо, навіщо вінки закидають на дах будинку? Існує звичай катати на прикрашеній тачці батьків молодих, які одружили останню дитину в сім’ї. Їм плетуть вінки із польових квітів і одягають на шию. А потім ці вінки закидають на дах, щоб діти довго жили у парі. А батьки в свою чергу мають поставити добрий могорич.
Зараз Галина Федорівна трудиться  оператором  котельні у газовому господарстві. У неї таким чином залишається більше часу, який із задоволенням приділяє родині, роботі вдома. На запитання, що найдорожче для неї у житті, не задумуючись, відповіла: “Онуки, восьмирічний Сашко та трирічний Юрчик”. Вони живуть окремо, але часто навідують любих бабусю з дідусем. А у вільний час моя співрозмовниця любить дивитися телевізор і читати місцеві газети.

 

Авторизація

Люстрація

Останні новини


АКТУАЛЬНО

Зверніть увагу!
Читайте нашу газету! Може знайдете в ній загублену річ? 

ТУТ

Опитування

В.о. президента Турчинов пропонує провести одночасно з виборами президента референдум - щодо унітарного чи федеративного устрою України. Ви підтримуєте цю ідею?
 

Статистика сайту

Користувачів : 1751

«Добрі вісті, коли запрошують їсти»

Зараз на сайті

Реклама



Найбільше читають про

Інформери

Погода в Луцьку Курс долара


korovay_ban.png

Контактна інформація

Звертайтесь за адресами: м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 56 м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 64/16
Контактний телефон редакції: 03342 3-81-31
Мобільний телефон редакції: 063 313-83-08
Контактный телефон (Нововолинськ): 03344 44-8-66