Головна Акції та події

Конкурсант №29, Олександр

ОлександрХлопець народився і виріс у Володимирі-Волинському. Але так склалося у житті, що доводиться йому працювати за кордоном – у Росії. До рідні навідується не часто, здебільшого влітку на якийсь тиждень-два. У Володимирі у нього лишилося багато друзів, один з них , Вадим, приніс фото до редакції. Він розповів, що Олександр хороший товариш, дуже смачно готує шашлик та юшку з риби.

 

Конкурсант №28, Віктор

Хлопець працює в охоронній фірмі й навчається в Луцькому технічному університеті. У вільний час любить порибалити, гайнути до лісу чи подорожувати. Цього року він залюбки поїхав відпочивати на озеро Світязь з коханою дівчиною.

 

Конкурсант №27, Віталій

ВіталійЮнак проживає у Володимирі-Волинському. Працює менеджером в одній з фірм, яка постачає кондитерські вироби. Скромний, не говіркий, спокійний, має багато друзів та знайомих. Вони й принесли фото хлопця до редакції, ще й пожартували, що «знайдуть для нього наречену». Агов, незаміжні дівчата, не втрачайте свого шансу!

 

Конкурсант №26, Олег

ОлегЮнак проживає у Володимирі-Волинському. Працює менеджером в одній з фірм, яка постачає кондитерські вироби. Скромний, не говіркий, спокійний, має багато друзів та знайомих. Вони й принесли фото хлопця до редакції, ще й пожартували, що «знайдуть для нього наречену». Агов, незаміжні дівчата, не втрачайте свого шансу!

 

Роман і Василина Акієви.

Одного прекрасного дня серед мільйонів людей знайшли одне одного Роман та Василина і зрозуміли, що не хочуть розлучатися. Через шість місяців двоє молодих людей вирішили поєднати свою долю. 17-річна красуня Василина та на три роки старший Роман закружляли у танці під мелодію весільного вальсу.
Їхнє палке кохання подарувало найбільшу радість та втіху - двох маленьких донечок-близнючок Юлечку та Анічку, які не перестають дивувати їх своїми першими здобутками, цікавими висловами та непередбачуваними вчинками.
А 2 серпня кохана дружина, люба матуся, найкраща донька та невістка Василинка святкує свій день народження. Тому найрідніші люди вітають її зі святом та бажають, щоб серце повнилося любов’ю, душа цвіла, мов пишний сад, усмішка та щасливий погляд не сходили з обличчя, донечки радували своїми успіхами, а  сльози та горе ніколи не ступали на поріг.

 

Надія і Петро Приступи

Надія та Петро родом із села Стенжаричі. Одружилися у 1977 році.  Цього місяця вони святкують 30-річчя спільного життя. Це перлинне весілля. Рік за роком нанизувались - неначе перлини на життєвій стежини. Із ювілеєм дорогих батьків вітають діти, онуки та свати. Бажають їм у парі та при доброму здоров’ї зустріти золоте весілля. 

 

Сергій та Світлана Шуляри

Сергій та Світлана родом з Камінь-Каширського району, але спільне своє життя вони розпочали у нашому місті. Тут у листопаді минулого року народилося їхнє диво - мамина «панночка» і татова «розумничка», донечка Яринка. Тут вони мріють побудувати свій дім, посадити сад, виростити й вивести в люди доньку. Щастя, удачі й кохання вам!

 

Юрій та Юлія Веремчуки

Пліч-о-пліч крокують по життю
Ця пара одружилася минулого року. Сім років тому на Новий рік їх познайомили друзі, за що вони їм і досі безмежно вдячні. Зізнаються конкурсанти, що все роблять разом, мають спільну думку. Веремчуки незабаром готуються стати батьками. З нетерпінням чекають, коли на світ народиться плід їхнього кохання – донечка.

 

Анатолій та Ольга Суботіни

Двадцять п’ять літ у парі
14 липня ювілейна дата ступить на поріг до родини Анатолія і Ольги Суботіних – двадцять п’ять років вони прожили у парі. Познайомилися молодята у нашому місті, а зараз проживають у Москві. Доля подарувала їм двоє синочків: Юрія і Олега. Ольга Василівна працює інженером, Анатолій Петрович – лікарем.
З ювілеєм щасливе подружжя вітає мама Анна Іванівна і брат Сергій : «Минуло 25 років, як молоді й щасливі ви свої долі в одну сплели. І, об’єднавшись на життєвій ниві, ви лебедину вірність зберегли!»   

 

Віталій і Зоряна Куціян

Днями їхньому синочку, Дмитрику, виповниться два місяці. Сестра Оля дуже любить свого племінника і його батьків, тому вирішила зробити їм невеликий сюрприз: люб’язно погодилася подати фото до газети.

 

Іван та Любов Семяшко

Любасина зіронька світить для Івана
«У далекому 1927 році на Полтавщині у родині Дмитра та Віри Москаленко народилася наша матуся Любася, а на небі засяяла ще одна зіронька, - пише до редакції донька Валентина Семяшко-Євтушек. – Росла Люба жвавою, допитливою дівчинкою. З малих літ змушена була привчатися до нелегкої селянської праці, пізнала страхітливі дні голодомору 1933 і 1939 років. Дитячі оченятка бачили жахливі картини, а серденько плакало від жалю та розпачу. Вижила Любася… І співала. «Як соловейко виводить», - казали про неї односельці.
Не встигли в селі оговтатися від голодомору, як інша біда прийшла – війна. Любася-підліток працювала на полі поряд з дорослими, допомагала мамі поратися по господарству, доглядала меншенького братика та прийомну сестричку-сирітку. А батько з перших днів війни пішов на фронт… дівчина пам’ятає і те, як ховалися від бомб, як горіла батьківська хата, як хотілося їсти. Такою була юність…
Їй би вчитися в консерваторії на співачку, але хто мав допомагати мамі? Її пісні рвалися із грудей. «Місяць на небі, зіроньки сяють», - співала і мріяла про щасливе життя, про кохання.
У ту пору за тисячу кілометрів від Полтавщини, за Бугом, в далекій Польщі, проживав юнак. Він також з юних літ пізнав селянську працю. Роботящий, гарний, душа тягнулася до прекрасного – мав гарний голос і також, дивлячись у вечірнє небо, співав… Можливо, вже тоді йому яскравіше за інші світила-сяяла Любасина зірка.
1945 рік наклав свій відбиток на подальшу долю хлопця – всю його родину депортували з Польщі. Люди залишилися без домівок, без майна по той бік Бугу. Так Іван Семяшко потрапив до Володимира-Волинського. Роком потому красуня-полтавчанка Люба приїхала за направленням на Волинь. У 1947 році зустрілися, а поєднала їхню долю пісня. Через рік лелека прилетів до їхньої оселі –  я благословилася на світ. Згодом народилися ще двоє діток – Віра і Олександр. Молоді батьки працювали не покладаючи рук, власну оселю збудували, всім дітям музичну освіту дали. Тепер у родині цілий ансамбль: я граю на баяні й акордеоні, Віра – на скрипці, Сашко – на фортепіано, а наші дорогі батьки співають. Та ще й як співають!
Тішать дідуся з бабусею шестеро онуків, підростає 4 правнуки. А через два роки мої батьки будуть відзначати діамантове весілля. Многая літ Вам у мирі та злагоді!»  

 

Олексій та Галина Філатови

«Виходь, хоч за цигана, аби чоловік був добрий…» - сказала мати Галі, коли та повідомила, що хоче вийти заміж за Олексія – колишнього військового з Алтаю. У важкі повоєнні роки молодята обвінчалися в Миколаївській церкві. До шлюбу їхали на фурах, а весілля справляли у садку – на вулиці теплінь, 13 липня. З тих пір – вони і в радості, й у смутку разом були. Доля посміхнулася дівчині: обранець ніколи її не скривдив, слова поганого не сказав. Завжди уважний, ввічливий, добрий, людина щирої й відкритої душі – таким він запам’ятався для неї назавжди.
У другому літньому місяці ювілейна дата постукає в оселю Галини Філатової та її родини (на жаль, її чоловік вже більше як 17 років тому відійшов у вічність). Привітають любу матусю, бабусю та прабабусю донька Марійка, онуки Наталя і Ольга, правнуки – Микола, Нестор і Ангеліна. Многая літ Вам, здоров'я та сили, шановна ювілярко! 

 

Борис та Валентина Гідзінські

У отця Бориса й матушки Валентини дві донечки – Наталка та Ірина. Нагородив їх Господь і двома прекрасними онуками – Анною та Дмитриком. Нехай Він посилає вам многая літа!

 

Микола та Наталія Скіці

Працьовита, розумна, весела й симпатична дівчина Наталка з села Охнівка запала в душу міському хлопцеві Миколі, бабуся якого жила в одному із сусідніх сіл. Приходячи у клуб, він не зводив з неї очей, безліч разів намагався підійти, але не наважувався. Постійно розпитував у своєї  двоюрідної сестри про Наталку, адже вони були подругами. Та якось зважився написати листа, де розповів про себе і попросив зустрітися. Деякий час дівчина його уникала, але все ж вони зустрілися і не захотіли більше  розлучатися. Через три місяці твердо вирішили, що хочуть все життя прожити разом, ділити радість і горе навпіл. Минуло півроку - і вони стали на весільний рушничок, а через рік у них народилося найбільше щастя і втіха, плід їхнього кохання – син Андрійко. Незабутніми залишаються для батьків перші зубки, кроки, слова дитини, вони радіють, коли щасливий син, і не сплять ночами, коли він хворіє. Всі негаразди і перешкоди вони долають разом, допомагають одне одному, підтримують. У їхній родині панує злагода і благополуччя, кожен день є неповторним та особливим. А кохання, яке їх поєднало, не згасає, а стає все сильнішим.

 

Іван та Надія Батайло

Літа минули, мов один день
Майже сорок літ минуло з тих пір, як Іванко та Надійка вперше побачилися у клубі на танцях. Хлопець із сусіднього села запав у душу голубоокій красуні, розбудив-розбурхав у ній почуття, яке вони згодом пронесуть через десятки літ. Молодому подружжю колгосп хатину виділив, дружина у конторі працювала, чоловік торгував у кооперації. Помаленьку на ноги сп’ялися, свою господарку завели. Народилася донька, котра ще більше поєднала подружжя. Не зогляділися, як дві онучки защебетали - Оля і Юля.
«Літа минули, мов один день», - каже дідусь Іван, якого поважають у селі за працьовиті та невтомні руки: він і дерева прищепити вміє, і борщ зварить такий, що пальчики оближеш! Бабуся Надя кохається у вишивці, дідусь Іван – у квітах!

 

Сергій та Віра Дружук

Побралися на День Перемоги
Вона – тендітна, скромна,  з довгою косою, продавець в сільському магазині села Заболоття Володимир-Волинського району (згадайте - багато років назад там  був магазин, і не тільки!). Він – мужній, енергійний шофер, який, привізши продукти до магазину, побачив її та зрозумів – ця дівчина заполонила його серце і він зробить усе, щоб саме вона стала його дружиною.  Перед його наполегливістю не встоїть ніхто, і саме 9 травня 30 років тому на рушничок щастя стали Віра й Сергій  та  йдуть по життю під спільним прізвищем Дружук.
  Сьогодні, озирнувшись назад на спільні роки вашого життя,   можна сказати – життя вдалось: адже збудований власними руками  гостинний будинок, посаджений сад, який щедро плодоносить. Але головне надбання - це діти: Оля, Аня, Сергій, які вже торують свої шляхи у житті, це – допитливий, рухливий онук Павлик.
 Сьогодні уся дружня велика родина вітає Віру Володимирівну та Сергія Васильовича   Дружуків з 30-літтям подружнього життя. Бажаємо вам, дорогі наші, міцного здоров’я, безмежного щастя на довгі роки. Щедрої вам долі, сонячних днів, втіхи від дітей та онуків!

 

Андрій та Галина Микити

Їх поєднала любов до мистецтва
Андрій Васильович та Галина Яківна – відомі у місті люди. Він – у минулому головний архітектор міста, вона – викладач художньої школи. Разом вони – художники, митці від Бога, патріоти рідного краю.
Андрій та Галина познайомилися на І курсі Вижницького училища прикладного мистецтва у 1963 році. На ІІ курсі одружилися – з тих пір, майже 45 років, вони у парі. Все виконували спільно: планували, малювали, облаштовували побут, обговорювали, радились, танцювали і співали… Виховали й вивчили доньку та сина – їхню гордість та надію.

 

Едуард і Оксана Рябчук

Майже двадцять років у парі
Едуард познайомився зі своєю судженою ще до армії, зайшов у гості до бабусі, а навпроти Оксана жила. Два роки дівчина чекала солдата зі служби. Прийшов – весілля справили. Восени виповниться двадцять років, як подружжя разом йде по життю. Двох дітей виростили: донька Емма навчається у Львові, син Роман – учень другої одинадцятирічки. 

 

Леонтій та Вікторія Костецькі

Сорок літ - як весняний цвіт
29 травня у подружжя Костецьких свято – 42 роки подружнього життя. Не зогляділися, коли й літа проминули, ніби вчора познайомилися. Вже й діти своїх дітей бавлять, дідусь з бабусею тішаться онуками: Вадимом, Олею, Юлею і Павлом. Глава родини працює в «Укртелекомі», дружина – все життя трудилася в жіночій консультації.
Найщиріші вітання та зичення вам, шановне подружжя, шлють діти – Ірина та Юрій. Бажають у доброму здоров’ї зустріти золоте весілля! 

 

Роман Гуменний та Ольга Адамович

Минулої суботи поєднали свої долі два люблячі серця: Роман Гуменний та Ольга Адамович. Віднедавна Оля працює у газеті «Володимир вечірній». Редакційний колектив щиро вітає молоде подружжя і зичить здоров'я міцного, кохання чистого, росяних ранків, безхмарних світанків, вірності лебединої й усіляких гараздів! Нехай Ваша життєва чаша по вінця повниться достатком, повагою, розумінням, а світлиця – дитячим сміхом!

 

Тетяна і Максим Ревенко

На рушничок щастя молодята стали 26 серпня.

 
Сторінка 8 з 12

Авторизація

Люстрація

Останні новини


АКТУАЛЬНО

Зверніть увагу!
Читайте нашу газету! Може знайдете в ній загублену річ? 

ТУТ

Опитування

В.о. президента Турчинов пропонує провести одночасно з виборами президента референдум - щодо унітарного чи федеративного устрою України. Ви підтримуєте цю ідею?
 

Статистика сайту

Користувачів : 1751

«Добрі вісті, коли запрошують їсти»

Зараз на сайті

Реклама



Найбільше читають про

Інформери

Погода в Луцьку Курс долара


korovay_ban.png

Контактна інформація

Звертайтесь за адресами: м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 56 м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 64/16
Контактний телефон редакції: 03342 3-81-31
Мобільний телефон редакції: 063 313-83-08
Контактный телефон (Нововолинськ): 03344 44-8-66