У Волошках цілуються райські птахи

Рейтинг Користувача: / 1
НайгіршеНайкраще 

Скажіть, як ви восени уявляєте собі земний рай? Ах, це затишний садок, де витають дивовижні птиці, а груші і яблуні самі обережно струшують дозрілі плоди в підставлені кошики… Тоді дозвольте похвалитися: у селі Волошки Ковельського району мені пощастило побувати у такому раю. Тут подружжя пенсіонерів Тетяна Сергіївна і Тит Борисович Абрамчуки влаштували у своєму домашньому садку справжнє пташине царство – серед яблунь, груш, квітучих клумб та декоративних кущів поважно красуються павичі, токують, кумедно підстрибуючи, фазани,  розгулюють кури рідкісних порід. Садибу господарів часто відвідують екскурсанти. Тут завжди радо зустрічають гостей.

У фазанів – «шведські» сім’ї
Ідучи довжелезною вулицею села до оселі Абрамчуків, я натрапив на місцевого мисливця. Він, лукаво підморгнувши, погодився мене супроводжувати.

– Одного разу через отих хазяйських фазанів я ледве не потрапив у халепу під час полювання, – розповідав чоловік з явним задоволенням. – Кілька років тому під лісом на полі побачив, як вони поміж картоплею бігали, жуків колорадських визбирували. Звісно, подумав, що дикі птахи жирують. Підняв отак рушницю, звів два курки… І несподівано почув, як сусід крикнув до мене: «Не стріляй! Це фазани Абрамчукові!».
…Потрапивши у сад господарів, я не міг відвести погляду від екзотичних пернатих мешканців – пістряві кольори на них переливалися і таємниче мерехтіли, немов коштовне каміння. Фазанів та павичів було багато – сім чи вісім десятків, проте птахів неможливо було піймати в об’єктив фотоапарата: вони розбігалися по своїх хатинках. Господар декорував їх гілками дерев, аби птахи почувалися, як у лісі. Приміщення, в яких вони зимуватимуть, утеплені. Тут пернаті можуть витримувати сорокаградусні морози.
Тетяна Сергіївна запросила мене у вольєр.
– Тільки ж не замешкайтеся у дверях, бо фазан, наче ласиця, шмигне у поле - і більше його не побачите, – попередила жінка. – Він дуже полохливий, тільки серед густих заростей почуває себе у безпеці. До речі, фазани швидко бігають, можуть пролетіти кілька софтень метрів. Якось утекла ціла зграйка цих птахів. Одного чоловік спіймав у заростях кропиви біля дороги. Інші самі прийшли. Знають, що їх тут годують.
У вольєрі господиня взяла на руки найбільшого птаха – він тулився до її грудей, як дитя до матері.
– Це один із перших пернатих мешканців нашого саду – королівський фазан, – каже жінка. – Сім років тому чоловік купив його у Львові, започаткувавши колекцію екзотів. Самець чудово прижився і тепер керує пташиним «парадом». Хвіст у королівського фазана може сягати до двох метрів. Наразі розводимо найдорожчі види фазанів: алмазні, золотисті, жовті, сріблясті. У природі такі птахи зустрічаються у Китаї та Малайзії. Різні види фазанів у нас живуть відособлено один від одного. Таким чином підтримуємо їх у чистокровному стані.
Вийшовши з вольєру, ми зручно вмостилися у бесідці і спостерігали, як фазани улаштовують своє неспокійне життя. Можна сказати, застигли на мить, коли вони… цілувалися. Уявляєте, самець, витягнувши шию, ніжно клював у дзьоб самку. Вона не відверталася, хвіст розправила віялом. Інший фазан чепурився біля посудини з водою. Він постійно її каламутив, миючи лапи. Справжній чистун.
– В одному вольєрі дружно уживаються між собою кілька самців, – мовила Тетяна Сергіївна. – Селити самку до них не можна – битимуться. За «дівчат» «кавалери» готові пролити кров. Як правило, один самець живе з кількома самками, які ніколи не влаштовують сцен ревнощів. Такі «шведські» сім’ї у фазанів виникають стихійно. Проте сварки все ж трапляються у «сімейних» птахів. Якось фазан ледве не заклював до смерті свою старшу «дружину».
Картоплю біля свого будинку Абрамчуки не обприскують. Фазани видзьобують не лише усі личинки колорадського жука, а й полюють на  різноманітних комах: мух, коників, тарганів.
Яйця цих птахів висиджують індички. Жодна самка не погоджується перетворитися на добросовісну «квочку». Тетяна Сергіївна пригадала дивовижну історію про те, як індичка захищала виводок фазанів від шуліки, який напав зненацька. Справжні ж батьки пташенят не переймаються такими турботами.

«Женихів» для пав вимінюють по всій Україні
Павичів Тит Борисович придбав у селі Вербка Ковельського району. Він щодня випускає їх з вольєра – на ніч ці птахи самі повертаються до своїх гнізд.
– Правду люди кажуть: «У павичів розуму, як в курки», – ділиться своїми спостереженнями Тетяна Сергіївна. – Вони можуть удень повсідатися на гіллі дерев і зчинити крик. Незнайомі люди лякаються. Бояться цих птахів сусідські собаки та коти. Кожен самець має свою територію. На ній павич ходить, скликає самок. Інших птахів відганяє, розпустивши хвіст.
У середині літа павичі линяють – новий, майже півтораметровий хвіст у дорослих птахів виростає до наступної весни. Господиня збирає пір’я і прикрашає ним свою оселю. В енциклопедії вона вичитала, що у хвості павича може бути до 200 пір’їн. За кордоном з нього виготовляють чудові віяла. 
За сезон пави можуть нестися тричі. Вони спроможні висидіти своє потомство. Проте Тетяна Сергіївна підкладає яйця цих птахів під квочку. «З нею курчат вирощувати простіше», – запевнила жінка. Щороку господарі отримують по кілька виводків. Проте великими вони не бувають. Як правило, вилуплюється по п’ять-шість пташенят. Павичі не встигають запліднити усі яйця.
Абрамчуки добре знаються на методах лікування своїх пернатих улюбленців. Самі готують для них настоянки від глистів. На замовлення господарів ветеринарний лікар робив розтин павича, який… загинув голодною смертю. У його шлунку виявилося багато пір’я. Тетяна Сергіївна пригадала, як птах відмовлявся їсти, постійно ховав голову у пір’я – так соромився, що не міг знайти собі пару.
«Женихів» для пав господарі вимінюють по всій Україні. Цю «процедуру» вони проводять майже кожного року заради свіжої крові для племінного поголів’я. Подружжя постійно їздить на найбільші виставки-ярмарки пернатих у Києві та в інших містах, часто обмінюється з колекціонерами породами птахів. Останнього разу «женихів» для пав сюди привезли із села Уховецьк Ковельського району.
У вересні у столиці Абрамчуки купили в одесита четверо диковинних курей. Пара птахів породи брама з волохатими ногами обійшлася їм у 1700 гривень. Розводити таких курей може лише справжній господар, який добре розуміється на них. Двох інших новоселів (коштують вони приблизно стільки ж) поки що неможливо ідентифікувати – продавець написав про їхнє  походження на картонному ящику, проте він загубився у дорозі. Це нібито кури тієї породи, якою захоплюється королева Англії.
Біля пернатих улюбленців Тетяна Сергіївна порається сама. Чоловік їздить на роботу у Ковель – він ремонтує ювелірні прикраси у майстерні. З цього міста Абрамчуки переїхали у село після того, як вийшли на пенсію. Господиня раніше працювала бухгалтером у районному центрі зайнятості.
–За допомогою енцикло-педії, спеціалізованих журналів та вирізок із газет я навчалися доглядати за рідкісними птахами, – пояснила вона. – Щодня зранку на ногах: треба ж їх нагодувати, у вольєрах прибрати. Фазани та павичі їдять усе те, що й кури: пшеницю, кукурудзу, варену картоплю. Тру на тертці для них кабачки, диню, буряк, моркву. На сніданок птахи з’їдають два відра такого корму. Улюблені ласощі фазанів і павичів – насіння соняшника. Знаєте, скільки його згодовую за сезон?! Шість-вісім мішків.
Розведення екзотичних птахів – це бізнес чи хобі Абрамчуків? Тетяна Сергіївна відповіла з усмішкою:
–Хвороба. До того ж, невиліковна. Іноді продамо два птахи, а за вторговані гроші можемо купити лише одного. Весь час хочеться, аби наше обійстя було більш екзотичним.

 

Авторизація

Люстрація

Останні новини


АКТУАЛЬНО

Зверніть увагу!
Читайте нашу газету! Може знайдете в ній загублену річ? 

ТУТ

Опитування

В.о. президента Турчинов пропонує провести одночасно з виборами президента референдум - щодо унітарного чи федеративного устрою України. Ви підтримуєте цю ідею?
 

Статистика сайту

Користувачів : 1751

«Добрі вісті, коли запрошують їсти»

Зараз на сайті

Реклама



Найбільше читають про

Інформери

Погода в Луцьку Курс долара


korovay_ban.png

Контактна інформація

Звертайтесь за адресами: м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 56 м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 64/16
Контактний телефон редакції: 03342 3-81-31
Мобільний телефон редакції: 063 313-83-08
Контактный телефон (Нововолинськ): 03344 44-8-66