На городі порізали «кобру» і спробували на смак

Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Такого ніде не побачите – у селі Зміїнець Луцького району Валентин Рижук на своєму городі вирощує небачені для наших широт екзотичні фрукти та овочі: в’єтнамські кабачки, американські кавуни, індійські гранати (момордику), китайські дині, кримський інжир, диковинні плоди, отримані методом схрещування огірка з динею...
Майже двадцять років він експериментує з насінням субтропічних рослин, яке виписує з усіх усюд. І каже, що глобальне потепління «йде на врожай». Цікаво, що чоловік виріс у Луцьку, а, живучи тут у приймах, пристрастився до землі. Чимало хто у селі намагається повторити його досягнення.

Півтораметрові «змії» перетворює на єгипетські сувеніри

Валентин Рижук говорив майже з трепетом про те, що хіт нинішнього городнього сезону – в’єтнамська лагінарія сорту «кобра». Існують інші назви цього кабачка: «китайський» або «японський огірок», «мексиканська груша» тощо. Навесні чоловік посадив у теплиці біля компосту кілька насінин цього овочу. Огудиння швидко розросталося – воно п’ялося до сонця, творячи зелену стiну на підпорах. І, врешті-решт, прорвало плівку – на тин виповзли півтораметрові плоди чудернацької форми, вага яких становить шість-вісім кілограмів: ніби загін стародавніх богатирів показує свою важку зброю – булави. Влітку за один день це азіатське диво виростало на 7-8 сантиметрів! А довга густа огудина, фігурне листя, світло-кремові квітки служили диво-прикрасою подвір’я.
– Лагінарія не вимагає особливого догляду, – весело кинув Валентин Рижук. – Вона дуже любить тепло. Я вже переконався, що нормальний розвиток цих рослин можливий за умов волинського клімату. Потрібно висаджувати насіння у закритий, добре удобрений ґрунт. Поливати кабачки слід часто, у міру висихання ґрунту. Плоди мають підтримувати підпорки, інакше вони не дозріють. Кілька років поспіль я намагався виростити «кобр» у відкритому ґрунті, проте з цього нічого не вийшло. Отримував дуже маленькі кабачки.
   Господар навчився надавати плодам найвигадливіших форм! Підв’яже дощечку під «кобру» - і та починає у бік вивертатися. І в результаті виростає кабачок, наче на бігуді накручений.

Щоб спробувати на смак «кобру», зовсім не обов’язково її зривати. Просто на городі ми відкраяли кусень м’якоті. Валентин пояснив, що плід швидко «зарубцюється». Господар підсмажив кабачок і дав мені скуштувати. «Кобра» мала м’який і приємний солодкуватий смак. І ми зійшлися на тому, що до цієї страви підійде легке біле вино. Звичайний кабачок не такий смачний.
– «Кобра» вважається дієтичним продуктом, допомагає при хворобах нирок, шлунка і кишечника, – каже пан Валентин. – Для їжі придатні молоді плоди, довжина яких не перевищує 40-50 сантиметрів. Із них можна приготувати ікру, соте, джем чи варення. Плоди також маринують. Найбільше я люблю підсмажені кабачки.
Я став з’ясовувати, чому городник їх не зриває. Поглянув він на мене трохи глузливо і підбадьорливо: 
– Знайти насіння цієї рослини дуже важко. Кілька плодів я залишив на насіння. Інші мені пригодяться для сувенірів. Тому кабачки мають висіти надворі до глибокої осені. Вони тепер робляться темно-зеленими і твердими. Навряд чи ножівкою їх уже вріжеш. Взимку «кобри» визріватимуть біля батарей опалення. І лише після новорічних свят візьму їх у роботу.
Валентин Рижук розповів про те, як він перетворює півтораметрові «змії» на єгипетські сувеніри. Спершу ножем зішкрібає зі шкірки зелень. Тоді дає плодам ще кілька днів просохнути. Після того полірує, просвердлює електродреллю всередині дірку і крізь неї дротом вибирає м’якоть з насінням. Шестикілограмовий кабачок стає легеньким, наче пір’їнка. Візерунок Валентин створює за допомогою апарата для випалювання по дереву. Кабачки він розмальовує акриловими фарбами. Сувеніри виходять фантастичні! Ними городник оздоблює свою оселю. До речі, фараонів  змальовує з фото, яке привезла сестра з Єгипту.
– Я знаю, що із «кобр» умільці виготовляють посуд, який використовують для зберігання питної води, особливо під час жнив у спеку, – зауважує він. – Вода в ньому залишається холодною, без стороннього присмаку. В такому посуді можна навіть солити огірки. У Китаї з цих плодів роблять чудові музичні інструменти.

Кабачки проварить у пральному порошку і отримає… мочалки

Торік Валентину надіслали з села Мішурин Ріг Дніпропетровської області дві насінини люфи (сорт кабачків). Одну він посадив на городі, а іншу загубив. Рослина зійшла, але не дала плодів. Минулої весни городник знайшов другу насінину люфи. Цього разу він вчинив розсудливіше – кинув її у закритий ґрунт. І вперше отримав плоди.     
Ця рослина поширена в Середній Азії, Узбекистані, Таджикистані, Індії та Китаї. Зовні вона нагадує своїх «родичів» з В’єтнаму, проте набагато коротша. Мало кому відомо, що люфу можна їсти. В Індії її вважають найсмачнішим овочем. Ці кабачки вживають до салатів, варять, смажать лише молодими – на 8-10-й день зав’язі. Натомість Валентин хоче використати їх за іншим призначенням. 
– Чекатиму до пізньої осені, поки цей овоч дозріє, – ділиться він секретами своєї справи. – Тоді шкірка відпадає сама, а на стеблі залишиться висіти плід, покритий слизькою плівкою. Після цього я його зніму, вимию і добре проварю у пральному порошку. Вийде чудова мочалка! Пристрочу з обох боків шнурівку – і гайда у баню! Та й вдома для миття посуду така мочалка дуже зручна. Головне те, що вона – дарунок природи. Це вам не виріб хімічної промисловості.

У теплиці поруч з кабачками росте момордика – рідкісна однолітня трав’яниста кучерява ліана сімейства гарбузових, яка поширена в Південно-Східній Азії. Плоди довжиною 10-15 сантиметрів поступово жовтіють, набувають жовтогарячого кольору. За смаком цей «екзот» нагадав мені гарбузяну кашу, яку я їв у дитинстві. Плоди Рижуки вживають свіжими і маринованими. Кажуть, що ця рослина дуже помічна для діабетиків. Окрім всього іншого, вона знищує віруси грипу.
За межами теплиці також можна побачити садівничу екзотику. Господар провів мене поміж кабачків-«зебр» з пістрявим забарвленням до невеликого деревця, яке нагадує пальму. Виявилося, що то юкка – декоративна кімнатна рослина. Ще влітку Валентин виніс її з оселі, вийняв з горщика і посадив на городі. Він каже, що юкка потребує доступу свіжого повітря. До зими чоловік викопає рослину, посадить її знову у горщик і занесе в кімнату. У природі юкка зустрічається в пустельних і посушливих районах Північної, Центральної і Південної Америки.
Валентин також показав невеликого персика – дерево добре прижилося на городі і щедро плодоносить. Він переконував, що вирощені власноруч персики набагато смачніші за куплені на базарі. «Приїхали б трохи раніше, я вас почастував би», – гостинно мовив чоловік.
Своїм завзяттям та працелюбством Валентин хоче довести, що й інжир може мати «волинське» походження. Два роки тому він посадив саджанець цього плодового дерева, який привіз із Криму. Субтропічна рослина пережила сувору минулорічну зиму. Наступної осені має порадувати першим врожаєм.
У «товаристві» херсонських кавунів на городі Рижуків лежала під сонцем продовгувата, з ніжно-зеленою шкіркою ягода сорту «Чарльстон Грей». Мені захотілося зважити «американця» – він явно претендував на звання «кавун-переможець». Проте Валентин заперечив:
– Сусід Василь Клонюк виростив більшого кавуна. Його смугастик заважив одинадцять кілограмів. Цього рекорду я ще не побив…
У городника безліч чудових ідей. Він вміє стільки всього своїми руками виростити! Зізнався, що мріє біля оселі посадити гінкго білоба – найдавніший вид дерева, що росте нині на Землі. Уже почав відкладати гроші на саджанець…

 

Авторизація

Люстрація

Останні новини


АКТУАЛЬНО

Зверніть увагу!
Читайте нашу газету! Може знайдете в ній загублену річ? 

ТУТ

Опитування

В.о. президента Турчинов пропонує провести одночасно з виборами президента референдум - щодо унітарного чи федеративного устрою України. Ви підтримуєте цю ідею?
 

Статистика сайту

Користувачів : 1751

«Добрі вісті, коли запрошують їсти»

Зараз на сайті

Реклама



Найбільше читають про

Інформери

Погода в Луцьку Курс долара


korovay_ban.png

Контактна інформація

Звертайтесь за адресами: м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 56 м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 64/16
Контактний телефон редакції: 03342 3-81-31
Мобільний телефон редакції: 063 313-83-08
Контактный телефон (Нововолинськ): 03344 44-8-66