Хто не побував на Манхетені і на Ніагарському водоспаді, той не бачив справжньої Америки...

Рейтинг Користувача: / 1
НайгіршеНайкраще 
"Світ тісний. Навіть по другий бік океану можна зустріти земляка, з яким мешкала не тільки в одному місті та на одній вулиці, а й сиділа на одній студентській лаві”, - сміється Наталя.
Третьокурсниця Нововолинського факультету Київської академії міжнародної економіки та міжнародних відносин Наталія Боярська народилася в селі Мовників, усього за декілька кілометрів від мальовничих берегів Західного Бугу. Тож, будучи ще в четвертому класі, дівчина поставила собі за мету – потрапити за кордон, в той, інший світ, де по-справжньому можна відчути себе людиною. 

І треба сказати, свою дитячу мрію вона таки здійснила – побувала в Англії, Канаді і Сполучених Штатах, випробувавши свій характер на міцність.
Знання мови –перша сходинка до омріяного
-За здійснення мрії дякую своїм батькам, які спонсорували мою поїздку, а також своєму репетиторові з англійської мови, директору міського колегіуму Сергію Морозу та керівництву вузу, в якому навчаюсь. У школі я не мала змоги попрактикуватися у розмовній мові, а Сергій Володимирович акцентував увагу саме на вимові, що полегшило мені можливість швидше отримати візу, - розповідає Наталія, – бо це, скажу вам, досить важка справа, оскільки існує дуже багато різноманітних вимог і правил, які доводиться долати бажаючим поїхати працювати в Америку.
Лише з Волині нас було більше 60-ти. І досконале знання мови – найголовніша з усіх вимог. До того ж потрібно пройти декілька співбесід. Я мала їх дві: спочатку із представником спонсорської організації з питань обміну студентами в Луцьку (через яку дехто з наших співвітчизників потрапив у халепу, залишившись сам на сам із проблемами в чужій країні), потім – із працівником консульства у столиці.
-Після дактилоскопії довелося довго чекати на зустріч з послом, де треба було відповісти на 10 запитань. Враховували буквально все: міміку, жести, поведінку, як відповідаєш, чи, бува, не нервуєш, як вчишся, на якому курсі і т.п. (студентів з останнього курсу за кордон не пускають, побоюються, щоб не залишилися там назавжди). На руках не повинно бути жодної подряпинки, бо виникають великі проблеми, якщо не збігаються відбитки пальців. Також звертають увагу на те, чи була вже людина за кордоном. Отримати візу вдруге значно легше, хоча тих, хто не знає мови, а хороші оцінки купив за гроші, зразу ж відсіювали. Таких було більше половини. Потім упродовж 45 хвилин ми здавали письмовий тест. Якщо не встигнеш відповісти хоча б на 10 із 75-ти запитань, повторна спроба обійдеться в чималеньку суму. Сама віза коштує 3 тисячі доларів, а не здаси тесту, то повертають лише 30 відсотків.
- За літо мені довелося побувати в трьох країнах: Англії, США та Канаді. Спочатку прилетіла в Лондон. Поки відкрили візу, минуло 2 дні. Далі – Нью-Йорк. Хто не побував на Манхетені, той ніколи не знатиме, що таке справжня Америка. І справа не в тому, що від бензинових випарів нічим дихати, а на вулиці за кілометр не зустрінеш жодного пішохода. Іноземцям, а особливо дівчатам, які потрапляють туди вперше і не володіють англійською, треба бути дуже обережними, щоб не потрапити, як там кажуть, до рук «чорних» людей і не залишитися без грошей або ще гірше – не опинитися в гаремі якогось шейха. Знання мови – найперша запорука того, що вдасться дістатися до місця призначення. Тим більше, що мене ніхто не зустрічав, а кінцевим пунктом поїздки було місто Баффоло, штат Нью-Йорк. Там на мене чекали нові випробування – не хотіли давати бронь на проживання в мотелі, бо не мала ідентифікаційного коду на перебування в США на правах американки. Та світ – не без добрих людей. У Баффоло я познайомилася з молодим чоловіком, який допоміг владнати цю проблему.
Після цього в Наталії, за її словами, почалося справжнє американське життя. Працювати вона влаштувалася в готелі «Garden inn» - бронювала людям номери. Спілкувалася виключно з американцями, що було для дівчини ідеальним варіантом, оскільки сприяло вдосконаленню вимови та вивченню різних діалектів. Їй виділили затишну кімнату з величезним ліжком, джакузі та іншими зручностями. З вікон своєї кімнати мала можливість вмилуватися Ніагарським водоспадом, який знаходився за 10 хвилин ходи від готелю, де жила і працювала. А ще у мегаполісі за тисячі кілометрів від домівки вона зустріла земляка, який раніше мешкав на одній з нею вулиці й навчався в одному вузі. Недаремно кажуть, що світ надто тісний, щоб в ньому можна було розминутися двом людям.
 За образу можна отримати декілька років в’язниці…
-Наталю, ти спілку-валася зі своїми колегами зі Штатів. Чи помічала якісь відмінності у навчанні, взаємовідно-синах, у повсякденному житті американців?
-Звичайно, я познайомилася з багатьма студентами з різних країн світу. До речі, за образу, дискримінацію якоїсь національності, як і за неправильно витлумачений чоловічий погляд у бік жінки, там можна отримати декілька років в’язниці. І знаєте, що мене найбільше приголомшило: українці, які декілька років прожили у Штатах, перестали вважати себе українцями і навіть не спромоглися вивчити декілька слів англійською. А відмінності? Я відчула їх, щойно пересіла на американський лайнер із трьома рядами крісел, телевізором, кондиціонерами та різними іграми, де стюардеси пропонували декілька страв і напоїв на вибір, свіжі газети і журнали. Або взяти ті ж самі громадські туалети. У порівнянні з нашими – це небо і земля. В американській вбиральні до твоїх послуг цілий арсенал мила, шампунів, різноманітних рушників і дезодорантів, всілякі сушки, кімнати для матерів з немовлятами, ванни, душ, папір... А дороги? По них можна котити м’яч. Правда, проїзд на автомобілях – платний (на хайвей – 11,5 доларів, на міських дорогах – долар-два). Гроші використовуються виключно на їх ремонт і облаштування, і це роблять у нічний час. А власні авто там мають навіть 16-річні діти із сімей середнього класу. У готелях стоять автомати з натуральними соками, які можна пити досхочу. З продуктами справа дещо гірша: м’ясо, риба, овочі, салати – все в замороженому вигляді. Хліб випікають так, що він три дні не черствіє. А от у ресторані в готелі вибір страв дуже широкий, великі порції, їсти можна скільки захочеш, а платиш тільки за місце. Що стосується культури, то в кожної людини є якась особлива аура, яка відчувається навіть на відстані. У нас такого немає, люди пригнічені, кожен другий – у депресії.
-А як щодо оплати праці?
-Мінімальна зарплата там 7,25 долара за годину, але мені платили значно більше.
-Плануєш поїхати в Америку знову?
-Так, наступного року, причому – назавжди. Я непогано себе зарекомендувала, тож отримала документи на те, що знову приймуть на роботу в той самий готель. Його власник – індус (індуси та італійці у США – найбагатші люди, майже весь готельний бізнес належить їм) має три готелі, один із них – у Канаді, але туди їхати не хочу, бо треба відкривати візу. До того ж маю намір продовжити навчання в Баффоло, де знаходиться один із найпрестижніших у Штатах університетів з вивчення міжнародної економіки та міжнародних відносин. Хочу також отримати посвідчення водія. Крім того, на мене там чекає хлопець.
-Чула, в Баффоло ти зустрі-лася з хлопцем із вашого вузу…
-Наша зустріч стала для обох просто шоком. Виявляється, світ надто тісний. Мало того, що ми обоє з Нововолинська, мешкали на 15-му мікрорайоні, вчилися в сусідніх школах, а потім – у Київській академії, наші шляхи перетнулися й за океаном, у місті, втричі більшому за Київ. Він непогано влаштувався, має три автомобілі, квартиру, чудову роботу і дуже допоміг мені під час перебування в Америці.
-Що б ти порадила тим, хто захоче знайти своє щастя за кордоном?
-Дуже цього прагнути і докласти трішки зусиль. А ще – вивчити англійську мову і тверезо дивитися на життя. Мрії завжди збуваються, якщо людина справді цього хоче.

 

Авторизація

Люстрація

Останні новини


АКТУАЛЬНО

Зверніть увагу!
Читайте нашу газету! Може знайдете в ній загублену річ? 

ТУТ

Опитування

В.о. президента Турчинов пропонує провести одночасно з виборами президента референдум - щодо унітарного чи федеративного устрою України. Ви підтримуєте цю ідею?
 

Статистика сайту

Користувачів : 1751

«Добрі вісті, коли запрошують їсти»

Зараз на сайті

Реклама



Найбільше читають про

Інформери

Погода в Луцьку Курс долара


korovay_ban.png

Контактна інформація

Звертайтесь за адресами: м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 56 м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 64/16
Контактний телефон редакції: 03342 3-81-31
Мобільний телефон редакції: 063 313-83-08
Контактный телефон (Нововолинськ): 03344 44-8-66