Диво-жінка діагностує хворих за… фотографією

Рейтинг Користувача: / 28
НайгіршеНайкраще 

   Вона бачить організм людини краще, ніж найсучасніша рентгенівська апаратура.

Ну де ж, як не в казці, таке може трапитися?! Жінка, яка не могла завагітніти, раптом народжує дитину. У бабусі минає рак лівої легені четвертого ступеня – вже майже повністю на ній зарубцювалася злоякісна пухлина. Хлопчик, прикутий до ліжка важкою недугою, несподівано встає на ноги і робить перші кроки.

Це не витвір фантазії – таку реальність створила рятівна сила лучанки Лідії Антонівни (вона просила не називати її прізвища).

«У мене більше, ніж двісті дітей…»
У кімнаті – жодної апаратури. Вловивши на собі пильний погляд Лідії Антонівни, я відразу здогадався, що став «піддослідним кроликом». Вона провела своїми долонями по моєму тілу, щось у повітрі ніби вирівняла, а тоді, прочитавши пошепки молитву, відрізала й кинула на підлогу.
Слова Лідії Антонівни змусили мене поринути у стан глибокого заціпеніння:
–Лікування шлунка не принесе вам полегшення, бо лікарі поставили неправильний діагноз. Насправді страждаєте не від гастриту – біль у правому підребер’ї виникає через застій жовчі. Тому потурбуйтеся про печінку. Пийте настої лікарських рослин – це допоможе подолати недугу.
Жінка наче прочитала мою медичну картку: я справді проходив обстеження у лікарні – діймав нестерпний біль у животі. Кілька років безуспішно лікувався від гастриту. А тут така новина – як сніг на голову! 
–Я «заглянула» у ваш організм зсередини, – уточнює Лідія Антонівна. – І руками направила свою енергію саме в те місце, де вона найбільше потрібна.
– І печінку мою побачили? – я не зміг приховати свого здивування. 
–Розгледіла усе: і печінку, і серце, і нирки, і легені, і кишківник… Як визначаю діагнози – пояснити складно. Від внутрішніх органів людини йде щось схоже на імпульси, які мій мозок сприймає строго за певними кольорами. Сильні ураження організму, наприклад, передаються багрово-фіолетовими відтінками, онкологічні клітини – темними смугами…
–А який колір у смерті?
– Зі смертю я не асоціюю жодний колір. Знаєте, у моїй практиці був унікальний випадок. Одного разу до мене на сеанс прийшла жінка. Вона була цілком здоровою. Проте біополе підказувало мені, що життя пацієнтки ось-ось має обірватися. Я цього не могла зрозуміти. Вилила віск у воду. Він згорнувся у великий хрест – ця фігура також передвіщала близьку смерть. Я подумала, що жінці загрожує смертельна недуга, яку не можу розпізнати. Тому попросила її негайно звернутися до лікаря і пройти комплексне обстеження. Через кілька днів довідалася, що жінка трагічно загинула під поїздом.    
–Лідіє Антонівно, яку допомогу надаєте па-цієнтам?
–Я діагностую, знаходячи першопричину недуги, приводжу в норму захисну оболонку людини. Річ у тім, що кожен із нас має своє біополе – якраз оту оболонку, яка захищає і душу, і тіло. Але під впливом різних факторів біополе руйнується, і тоді наша внутрішня енергія витікає, кажучи образно, наче кров із рани. До кожного пацієнта підходжу індивідуально. Завдяки методам біоенергетичного впливу, добре піддаються лікуванню депресивні стани, порушення сну, алкоголізм, безпліддя, виразки шлунка, 12-палої кишки, шкіри, ендокринні захворювання тощо. Якщо бачу грубі порушення в роботі якогось органа, то направляю хворого у лікарню для детального обстеження чи оперативного втручання. До речі, мені достатньо глянути на фото людини, щоб визначити стан її здоров’я…
-Лідія Антонівна – остання надія жінок, які довго не можуть завагітніти. Вона каже, що вже має більше, ніж двісті дітей, адже саме стільком жінкам допомогла стати матір’ю.
– Вони беруть вину на себе у сім’ях, де немає дітей, – зітхає моя співрозмовниця. – А це неправильно, адже і чоловіки бувають безплідними,  їх також необхідно обстежувати і при можливості лікувати. Колись до мене зверталася по допомогу жінка, якій було під сорок років. Після лікування вона вперше завагітніла. Я попросила її нікому не розповідати про це, бо людська заздрість – то страшна сила. А ще сказала пацієнтці, щоб вона більше не приходила на прийом, адже у мене сильне біополе і воно може призвести до «розрідження» вагітності. Проте через деякий час жінка  з’явилася знову. Вона зізналася, що поділилася новиною з подругою. А після цього під дверима своєї квартири побачила дев’ять квіточок з обрубаними вершечками. Я зняла цю порчу. І дитина народилася здоровою…
–Порча руйнує нашу захисну оболонку?
–Безперечно! Якщо на людину наслано порчу, то над її аурою буде висіти чорна пляма. І в організм проникатиме негативна енергія. Найперше необхідно вирівняти біополе хворого. Іноді цього достатньо, аби він одужав. Пацієнтів, з яких знімаю порчу, дуже часто направляю до храму, щоб вони посповідалися, причастилися, пройшли службу Водосвячення. Кількість пороблених порч з кожним роком усе збільшується. Книги з чорної магії вчать робити зло. Однак слід пам’ятати, що за порчу рано чи пізно прийде покарання.

Розпізнала пухлину завбільшки з куряче яйце

Лідія Антонівна родом із села Веселе Луцького району. Ще у підлітковому віці вона відчула, що володіє незвичайними особливостями.
– Мене буквально притягувало до металевих предметів, – ділиться спогадами жінка. – Ложки, виделки, ножі «клеїлися» до рук, біля холодильника підкошувалися ноги. Пройшла обстеження, здала аналізи. Медики стверджували, що я здорова. Натомість один лікар сказав: «Мабуть, є щось таке, чого ми не знаємо…»
Так трапилося, що дівчині найперше довелося діагностувати… домашню корову. «Здайте тварину, бо вона пропаде», – порадила батькові. Він відвів корову на бойню. При розтині у неї виявили три великі рани у легенях. Ветеринар був упевнений, що корова до ранку не дожила б.
А потім батько поскаржився на біль у вусі. Лідія провела рукою по його голові, проте її долоня потягнулася до потилиці батька, а не до його вуха. Дівчина знітилася. І батько вперше розповів про те, що у його голові ще з війни залишилися осколки. Стало зрозуміло, що рука доньки «сканувала» метал…
У Києві Лідія Антонівна навчалася на курсах з біоенергетики. Нині вона здобуває магістерський ступінь у міжнародному університеті розвитку людини «Україна». І допомагає людям навіть у тих випадках, коли нічого не можуть вдіяти лікарі.
Не надякується їй жителька села Сільце Горохівського району Ганна Якобчук. 
–Не так давно перекосилася голова у моєї восьмирічної донечки Оленки, – сказала вона. – Я серцем відчула: біда. Пішла з дитиною у поліклініку. Лікар був упевнений, що її шию вразив протяг. Призначив відповідне лікування. Проте воно не дало ефекту. Тому я поїхала до Лідії Антонівни. Роздивляючись фотографію Оленки, вона перемінилася на обличчі. «Протяг тут ні до чого, – мовила розпачливо. – Негайно зробіть дитині магнітно-резонансну томографію». Результати обстеження доньки в обласній лікарні були «вбивчими» для мене. Виявилося, що у її мозку утворилася пухлина завбільшки з куряче яйце. І для порятунку залишалося дуже мало часу. Дитину відразу направили на операцію у Київ. Оленці видалили пухлину – кілька тижнів тому вона повернулася додому. Почуває себе добре. Вже наздоганяє пропущені у школі уроки…
Лідію Антонівну вважає своєю рятівницею жителька села Охлопів Горохівського району 77-річна Валентина Пили-півна Федина. Свого часу вона несподівано дуже змарніла і схудла. У районній поліклініці пройшла флюорографію легень. «Туберкульоз!» – забили тривогу медики. Валентина Пилипівна звернулася до фахівців обласного протитуберкульозного диспансеру. Ті поставили інший діагноз: рак лівої легені.
Донька хворої Катерина Миколаївна показала онкологу рентгенівські знімки. Він лише розвів руками: четвертий ступінь хвороби, і хіміотерапія тут безсила… Порадив лікувати маму народними методами.
–Я пригадую, як приїжд-жала до мене Валентина Пилипівна, – вихопилося у Лідії Антонівни. – Вона була дуже худа – одні кістки та шкіра. В очах жінки я побачила нестримну жагу до життя. Тому вирішила їй допомогти за всяку ціну. Для хворої готувала ліки з трав. І невдовзі їй стало легше.
Мені вдалося розшукати Катерину Миколаївну.
– Мама наче вдруге на світ народилася, – сказала вона по телефону. –  Щаслива, що на старості літ перемогла смертельну недугу. Із завзяттям порається у домашньому господар-стві. Недавно проходила флюорографічне обстеження. Воно показало, що пухлина у легенях майже повністю зарубцювалася. Медики не вірили своїм очам. Трапилося диво! Я вважаю, що сам Господь послав мамі рятівницю.
Читачам газети «Місто вечірнє» Лідія Антонівна дала номер свого телефону: 050-556-48-04.

 

Авторизація

Люстрація

Останні новини


АКТУАЛЬНО

Зверніть увагу!
Читайте нашу газету! Може знайдете в ній загублену річ? 

ТУТ

Опитування

В.о. президента Турчинов пропонує провести одночасно з виборами президента референдум - щодо унітарного чи федеративного устрою України. Ви підтримуєте цю ідею?
 

Статистика сайту

Користувачів : 1751

«Добрі вісті, коли запрошують їсти»

Зараз на сайті

Реклама



Найбільше читають про

Інформери

Погода в Луцьку Курс долара


korovay_ban.png

Контактна інформація

Звертайтесь за адресами: м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 56 м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 64/16
Контактний телефон редакції: 03342 3-81-31
Мобільний телефон редакції: 063 313-83-08
Контактный телефон (Нововолинськ): 03344 44-8-66